МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ – ЕКОНОМІСТ СВІТОВОЇ СЛАВИ

 

1865-1919

“Мрійник, озброєний величезним потужним багажом, який залишив нам багату духовну спадщину, сповнений великою любов’ю до людської особистості, що показує нам ідеал, керуючись яким людина буде спроможна нарешті не “завоювати”, а чесно заробити та зміцнити свою справжню свободу”.

А.Н.Анцыферов

Доля наукових праць, як і самого видатного економіста, "що прославився теорією криз, дослідженнями російського капіталізму; творця оригінальної теорії кооперації, витонченого знавця історії та соціальної думки, автора цілісної етично й економічно обґрунтованої теорії соціалізму ... " на десятиріччя XX ст. була зумовлена оцінними висловленнями лідерів російської соціал-демократичної думки за йо­го сміливу критику деяких положень "Капіталу" К. Маркса.

І лише тепер, в умовах самостійної України, вчені за допомо­гою нових досліджень мають можливість поновити історичну справедливість.

М.І.Туган-Барановський народився 8 січня 1865 року в селі Соляниківка Куп'янського повіту на Харківщині в дворянській родині, яка походила від татарських ханів (Туган) і польських шляхтичів (Барановських).

Дитинство і юнацькі роки пройшли на Україні. Навчався у І та II Харківських класичних гімназіях.

У 1884 р. вступив до Харківського університету на фізико-математичний факультет. Але дуже скоро він виявив інтерес до сус­пільних наук, особливо-політичної економії. Одночасно із закінчен­ням фізико-математичного факультету М.І. Туган-Барановський екс­терном закінчив юридичний факультет цього університету. Його дип­ломні роботи: "Причини цінностей", "Явища гідризму у тварин" були удостоєні ступеня кандидата - 11 травня на фізико-математичному й 31 травня 1889 р. на юридичному факультетах.

Саме у Харківському університеті сформувався майбутній вчений-економіст, погляди якого, методологія, критичне ставлення до економічних доктрин кінця XIX ст. - початку XX ст. були розвинуті під впливом провідних професорів.

Важливою подією у житті студента М.І Туган-Барановського став шлюб з Лідією Карлівною Давидовою, освіченою, талановитою особою, дочкою директора Петербурзької консерваторії й видавниці журналу "Божий мир", яка ввела свого чоловіка у коло письменників 90-х років XIX ст., схвалювала його творчу діяльність.

У 1894 р. М.І Туган-Барановський опублікував свою велику роботу "Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя", яка принесла вченому  популярність, і яку в тому ж році, 12 листопада, захистив як магістерську дисертацію у Московському університеті.

У 1898 р. було видано історико-економічну роботу М.І. Туган-Барановського "Російська фабрика в минулому і сучасному", яку 13 лютого 1899 р. він захистив у Московському університеті як доктор­ську дисертацію й отримав науковий ступень доктора політичної еко­номії.

Ідеї К.Маркса протягом всього життя мали великий вплив на М.І. Туган-Барановського. Але він поставив собі за мету вільну незалежну творчість, а не сліпу віру в догму. Перші спроби надати нового значення окремим сторонам вчення К.Маркса викликали обурення серед прихильників марксистів, перетворили вченого із союзника со­ціал-демократів на ворога. У полеміці були забуті роки тісного спів­робітництва, коли М.І. Туган-Барановський і П.Б. Струве багато зро­били для зміцнення соціал-демократичного руху і були у центрі уваги радикально настроєної молоді і інтелігенції. Протягом трирічного за­слання В.І. Леніна і його прихильників по справі "Союзу боротьби за визволення робітничого класу" вони прийняли на себе клопотання щодо створення першого органу соціал-демократії - загальноросійського журналу "Нове слово".

Нове століття принесло М.І. Туган-Барановському особливу утрату - смерть улюбленої дружини (1900 р.) Л.К. Давидової. Горе, відчай, байдужість до всього призвели вченого до внутрішньої кризи, захоплення спіритизмом.

4 березня 1901 р. він брав участь у демонстрації біля Казансько­го собору в Петербурзі. За це його було вислано із столиці під нагляд поліції спочатку на 2, а потім на 5 років без права проживання у столицях.

Вчений поїхав до України. У науковій праці зосередився на соціально-філософській проблематиці.

У 1902 р. одружився вдруге на полтавській поміщиці О.Ф. Русіновій, яка подарувала йому первістка. Брати його дружини відіграва­ли певну роль у суспільному житті повіту. Один був предводителем дворянства, другий - кандидатом на цю посаду. Вони залучили М.І.Туган-Барановського до громадського життя. Вчений знайшов у собі сили і знову став займатися науковою працею. Незважаючи на його відторгнення від соціал-демократичного руху, вчений не зрадив своїм соціалістичним ідеалам, продовжував наукове обґрунтування особистої теорії соціалізму.

У 1895 р. М.І.Туган-Барановський - приват-доцент Петербур­зького університету. У 1896-1898 рр. викладав у жіночому училищі комерційного рахівництва при будинку Анатолія Демідова, яке пізніше отримало назву Демідівських навчально-виховних закладів.

М.І. Туган-Барановський звільнився з училища, щоб викладати в Петербурзькому уні­верситеті. Коли у 1906 р. було відкрито юридичний факультет петер­бурзьких Вищих жіночих курсів (Бестужевських), він став там професором політичної економії і секретарем факультету. Викладав курс лекцій у Петербурзькому суспільстві на­родних університетів (1911 р.) та в Московському народному універ­ситеті Шанявського (1912-1918 рр.) Часто виступав у Вільному економічному і Петербурзькому релігійно-філософському суспільствах перед широкою аудиторією. З 1914 р. - професор Петербурзького по­літехнічного інституту. Але основним місцем викладання М.І.Туган-Барановський вважав Петербурзький університет, де з 1895 року був допущений до читання лекцій з історії економічних вчень як приват-доцент. На початку 1899 р. в Петербурзі сталися студентські завору­шення. Демонстрацію студентів 8 лютого було розігнано і її учасники постраждали: були поранені, виключені з навчальних закладів, ба­гатьох заарештовано.

М.І. Туган-Барановський виступив на зборах зі схвальною про­мовою. Він відмовився приймати іспити "тому, що існуючий стан справи створив умови, котрі не сприяли почуттю власної гідності тих, хто складав іспити та позбавляв їх спокою і взаємодовіри". За це його було звільнено з посади приват-доцента Петербурзького універ­ситету.

Революція 1905-1907 р.р. повертає М.І. Туган-Барановського до університету. Але вчений-економіст з європейським визнанням, доктор наук, видатний педагог не одержує, як і за колишніх часів, звання професора.

Нарешті у 1912 р. Рада університету обрала М.І. Туган-Барановського професором. Але Міністерство не затвердило його обрання із-за політичного доносу реакційного професора П.І. Георгієвського.

Наприкінці літа 1917 р. він від'їжджає до України. Енергійно та захоплено займається громадською діяльністю, натхненно працює над новими публікаціями.

За запрошенням Центральної Ради обійняв посаду Міністра фінансів України, брав участь у вирішенні питань української держав­ної політики, був учасником кооперативного з'їзду України (1917 р.), очолював засідання Центрального кооперативного комітету.

Жовтнева революція 1917 р. застала вченого на Україні. Його було обрано професором і деканом юридичного факультету Київського університету. Став одним із засновників і дійсним членом Українсь­кої академії наук, до структури якої входив очолюваний ним соціа­льно-економічний відділ.

Завдяки його організаторським здібностям і науковому досвіду були засновані соціальні заклади з вивчення соціально-економічного життя України, в тому числі: Інститут економічної кон'юнктури і на­родного господарства, який відкрився 5 грудня 1918 р. і М.І. Туган-Барановський був його першим ректором; Український кооператив­ний інститут відкрився після смерті вченого у 1920 р. і носив його ім'я (нині Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського).

У 1919 р. був опублікован підручник М.І.Туган-Барановського "Політична економія", що є синтезом теоретичних досліджень 20-ти річної наукової діяльності й досвіду педагогічної праці автора. Підручник відзначався глибокою фундаментальністю, фактологічною насиченіс­тю й доступністю для читача. За нього Російська Академія наук при­судила М.І. Туган-Барановському премію імені адмірала С.А. Грейха.

У 1919 р. М.І. Туган-Барановський захворів, ослабнув. У січні 1919 р., направляючись у складі урядової української делегації до Парижу, помер по дорозі поблизу Одеси, де і похований.

Серед його останніх наукових праць - статті: "Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію"; брошури: "Росій­ська революція і соціалізм" (1917 р.), "Земельна реформа і коопера­ція" (1918 р.), де він сформулював програму господарського розвитку, яка випереджала ідеї нової економічної політики (НЕП).

 

“Читайте його книжки… Ви побачите душу, не затьмарену життєвим скептицизмом, що сприймає світ, яким він є, та сповнену непохитної віри в силу і торжество добра. Звідти і спокій та разом з тим іскриста життєрадісність його наукової думки, в якій немає ні запальності полеміста, ні пафосу трибуна, ні упередженості адепта тієї чи іншої школи”.

 

“В каких бы образах и где бы средь миров
Ни вспыхнул мысли свет, как луч средь облаков,
Какие б существа не жили
Но будут рваться вдаль они, подобно нам,
Из праха своего к несбыточным мечтам,
Грустя душой, как мы грустили…”

М. І. Туган-Барановський